Новий правопис: про які 30 змін треба пам’ятати

Українці вже понад 5 років звикають до нового правопису української мови. Деякі питання він значно спростив, як, до прикладу, з числівником пів–, який тепер здебільшого треба писати окрема, а деякі навпаки. Детальніше про це розповіла начальниця відділу освіти, молоді та спорту Мостиської міської ради про знавців рідної мови Надія Гнатовська. Основні 30 змін у новому правописі:

Директивна норма (та що без варіантів):

1. Латинський корінь –ject– передаємо за допомогою «є»: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія).
2. Пишемо без «й» слова Ісая, Гоя, Соєр, Хаям; секвоя, фоє, єті тощо.
3. Разом пишуться слова з першим іншомовним компонентом бліц–, екстра–, максі–, міді–, міні–, преміум–, топ–, флеш–; віце–, екс–; арт–, боди–, боді– (перед голосним), веб–, економ–, поп–, прес–, смарт– та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр, артгалерея, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками).
4. Числівник «пів» з іменниками пишеться окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів.
5. За допомогою суфіксів –к–(а), –иц–(я), –ин–(я), –ес–(а) та ін. від іменників чоловічого роду утворюється іменник на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо.
6. Священник пишеться з подвоєнням, як письменник.
7. Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний.
8. Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті).
9. Російські прізвища, які в мові оригіналу закінчуються на –ой, пишуться з –ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой.
10. До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара).
11. У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: па‌не лейтена‌нте, бра‌те Пе‌тре, лі‌карю І‌горю, побрати‌ме Іва‌не.
12. Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному.
13. Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення –у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу.
14. Звук [h]передається буквою «г»: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хо‌бі, хоке‌й, хол, хо‌лдинг) та всіх слів східного походження (брахма‌н, джиха‌д, моджахе‌д, харакі‌рі).
15. Англійське буквосполучення [ck]відтворюється українською буквою «к» без подвоєння: Ді‌кенс, Те‌керей, Бе‌кі, Бу‌кінгем.
16. Німецьке буквосполучення [ei]передається як «ай (яй)»: Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення [eu]– як «ой»: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення [еі] передається в транслітерованому вигляді через «ей»: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг.
17. Сватове, Синельникове відмінюються як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево — як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна).
18. У назвах свят та історичних подій із великої пишеться тільки перша літера (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят — усі слова (День Незалежності України).
19. З великої букви пишуться займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит.
20. Ставляться відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, с/г, р/р, км/год і под.).

Варіативна норма, тобто правильно писати і так, і так:

1. Ґ, ґ на місці G, g у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер. Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова – з малої і без лапок: гугл.
2. Буквосполучення [th]у словах грецького походження можна передавати літерами «т і ф»: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни.
3. У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення [au]можна передавати як «ав і ау»: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат.
4. На початку деяких слів можна писати и: ирій, ирод, икати, ич (индика немає).
5. У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи– та архі–: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг тощо.
6. У родовому відмінку іменників lll відміни можемо писати закінчення –и та –і: кро‌ви й крові, любо‌ви й любові, о‌сени й осені, со‌ли й солі, Ру‌си‌ й Русі, Білору‌си й Білорусі; гі‌дности й гідності, незале‌жности й незалежності, ра‌дости й радості, сме‌рти й смерті, че‌сти й честі.
7. Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення –у (–ю) та –а (–я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами –ськ–, –цьк–, –ець–, –ів– (–їв–), –ев– (–єв–), –ов–, –ин– (–ін–), –ач–, –ич–, елементами –бург–, –град– (–город–), –піль– (–поль–), –мир–, –слав–)).
8. Чоловічі прізвища, що закінчуються на –ин, –ін, –їн, у давальному відмінку мають закінчення –у та –ові: Яковишину та Яковишинові, Палладіну та Палладінові, Ільїну та Ільїнові.
9. Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на –ів (–їв), –ов, –ев (–єв), –ин, –ін (–їн), у кличному відмінку можуть мати закінчення –е: Що‌голеве і Щоголів, Глі‌бове і Глібов, Гуля‌єве і Гуляєв, Степани‌шине і Степанишин.
10. У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: дру‌же Макси‌менку і друже Максименко, коле‌го Євгенищуку‌ і колего Євгенищук, па‌не Кова‌лю і пане Коваль. Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто.